Життя і діляльність Л. Грабовського

Слайд #1

Підготував учень 8-Б класу Тернопільської ЗОШ I-III ступенів №24  

Слайд #2

Біографія

Слайд #3

Батько композитора був скрипалем, грав у оркестрі Оперного театру, Оркестрі радіокомітету і струнному квартеті ім. Червоної армії при Будинку офіцерів. Мама була співачкою. У 1937 р., коли Леоніду було всього 2 роки, батька заарештували й майже відразу розстріляли; окрім нього заарештували також багатьох його родичів[2]. П'ятирічним Леонід вступив до музичної школи навчатись гри на скрипці, де провчився тільки до травня 1941 р., оскільки у зв'язку з війною школа перестала діяти. Після війни продовжував навчатися самостійно («мамі вдалося купити піаніно на дивом вцілілі облігації держпозики»[]), а з 1951 починає брати приватні науки, паралельно вивчаючи економіку в Київському університеті (1951—1956)[1]. У 1954 р. вступив на композиторський факультет Київської консерваторії, де навчався спершу в класі Левка Ревуцького (1954—1956), згодом у Бориса Лятошинського.

Слайд #4

Київський авангард З середини 1950-х рр. починається поступове знайомство Грабовського і його середовища з західноєвропейською музикою XX століття, а також забороненими раніше творами радянських композиторів (Шостакович, Прокоф'єв). Знайомство з західною музикою відбувалось завдяки поширенню довгогральних платівок, виданню нот донедавна заборонених творів[3], a візитам закордонних оркестрів, які, щоправда, припинились у 1965 р.[2]. Знайомство з музикою відбувалось поступово — спершу твори імпресіоністів, згодом — твори Шостаковича, Прокоф'єва, Стравінського, Бартока (1957—1958), Лютославський (1959, «Жалобна музика»), музика нововіденців (1960), згодом — польські композитори Пендерецький, Сероцький, Гурецький, Шеффер, Штокгаузен, Беріо, Ксенакіс, Мессіан. У 1965 р. сформувалась група, яка отримала пізніше назву «Київський авангард», до якої входили, окрім Грабовського, композитори Валентин Сильвестров, Віталій Годзяцький, Володимир Губа і диригент Ігор Блажков. Згодом до них приєднались композитори Володимир Загорцев, Святослав Крутиков, Євген Станкович, Іван Карабиць. зі Львова[4].

Слайд #5

Київ,Москва Протягом 1966—1969 рр. Грабовський викладав композицію в Київській консерваторії. Також працював як композитор у сфері кіно та музики до театру[1]. Серед фільмів, до яких він писав музику, — «Криниця для спраглих» (1966), «Вечір на Івана Купала» (1968), «Мріяти і жити» (1974, реж. Юрій Іллєнко) та ін. (загалом 11 художніх та ще ряд науково-популярних фільмів)[6]. 1981 р. переїжджає до Москви. Працює як дописувач і перекладач, а згодом редактор журналу «Советская музыка», час від часу пише музику до кіно[2]. Втім, у Грабовського в Москві не було власного помешкання і він вважав проживання там «безперспективним»[7]. Тому він шукав способів виїхати на Захід.

Слайд #6

США Спочатку Грабовський думав про те, щоб виїхати до Польщі, де відбувався фестиваль «Варшавська осінь», але зробити це не вдавалось. Проте врешті-решт Грабовському таки вдається виїхати до США, де він проживає з 7 серпня 1990 р. До жовтня 1990 р. живе у Бостоні, після чого переїжджає до Нью-Йорка. Працює як вільний композитор, зокрема співпрацює з ансамблем Continuum. Давав гостьові лекції про сучасну українську музику в різних університетах[яких?][1]. Протягом 13 років працював консультантом з класичної музики у музичному магазині[7]. Вивчає комп'ютерні музичні технології, зокрема Common Lisp[3]:42.