Музичний нонконформізм як феномен української художньої культури другої половини ХХ – початку ХХІ століть: філософсько-антропологічний аналіз

Мета дослідження – визначити специфіку музичного мислення
нонконформістів України як антропний феномен сучасної художньої культури.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність розв’язання таких
взаємопов’язаних завдань:
- провести аналіз історіографії проблеми та уточнити поняття «музичний
нонконформізм», «постнонконформізм», «музичне мислення»;
- визначити сутність філософсько-антропологічного дискурсу в музиці як
своєрідного рефлективного світоглядного феномену, що є музично-
онтологічним фактором підживлення творчості нонконформістів;
- провести аналіз висхідних філософсько-антропологічних та
культурологічних пріоритетів в контексті музичного мислення як детермінант
композиторської творчості, зокрема принципу софійності;
- охарактеризувати міфологічну образність творчості композиторів-
нонконформістів як своєрідну парадигму музичного мислення;
- визначити образні та світоглядні настанови формування міфопоетики
нонконформізму 60-70-х років ХХ століття в українській музиці;
- характеризувати поетику музичного постнонконформізму в Україні як
антитетичну реальність творів доби постмодернізму, зокрема поетику
феміністичного витоку виховання духовності, розшуків небесної Батьківщини
як засади творчості;
- визначити культурологічну специфіку художнього постнонконформізму
в просторі полістилістики української культури ХХ століття;
- прослідкувати розвиток поетики постнонконформізму як відродження
музичної неокласики початку ХХІ століття;
- провести аналіз музичного мистецтва в сакральному просторі кінця ХХ –
початку ХХІ століть.