Мода тоталітаризму та посттоталітаризму в європейській культурі: філософсько-антропологічний аналіз

Мета дисертаційного дослідження: визначити місце, роль та ознаки
модної індустрії тоталітарного та посттоталітарного суспільства в аспекті
філософської антропології, прагматики культури та соціокультурної еволюції
моди ХХ століття.
Реалізація поставленої мети зумовлює необхідність розв’язання таких
взаємопов’язаних завдань:
– охарактеризувати моду тоталітаризму та посттоталітаризму в межах
уніфікуючих та антитетичних стратегій, що визначають як процес
гомогенізації, так і індивідуалізації модних інновацій в ідеологізованому
просторі культури;
– уточнити поняття «пострадянський» та «посткомуністичний» простір,
«неокласика», «еклектика», «синтез мистецтв» у контексті тоталітарної та
посттоталітарної моди;
– надати експлікацію етико-естетичних ознак модних інновацій в
контексті компаративістського та полісистемного підходів щодо дослідження
функціонування моди в тоталітарних та посттоталітарних суспільствах;
– визначити стильові детермінанти моди радянського та
пострадянського суспільства в контексті утворення авангардних реалій
модних інновацій (твори Казиміра Малевича, Василя Кандинського,
Олександра Родченка);
– охарактеризувати ретроархієзуючї тенденції моди тоталітарного
суспільства, зокрема неокласики, етнокультурних інтенцій, а також
мистецьких політичних презентацій моди як реалій видовищності і комплексу
міфогеної творчості тоталітарного суспільства;
– визначити постмодерністські інтенції посткомуністичної моди, яка
презентується як своєрідний арт-простір, як широка адаптація і водночас
реінсталяція західних інтенцій модних інновацій в просторі національного
антитетичного руху незалежних країн колишнього СРСР;
– здійснити аналіз естетичних утопій моди двадцятого століття, що
починається з авангардного поштовху «Прозодяг», та визначає простір
культурної резервації, «острівної онтології», за Е.Мореном, локалізації моди
як своєрідного синтезу мистецтва;
– презентувати системи інституалізації моди в контексті утворення
домів моди та широких фестивальних рухів, пов’язаних з модою, що
призводить до певної гомогенізації цінностей культури та модного
видовищно-презентативного простору культури пострадянського простору;
– визначити педагогічні, творчі та модельно-конструктивні пріоритети
київської школи дизайну одягу.